18 травня в ДНЗ “Бердичівське вище професійне училище” відбулась хвилююча подія – зустріч групи №3 випуску 1978 року з професії «Тракторист с/г виробництва; слюсар з ремонту с/г техніки».
Здається, зовсім недавно ці чоловіки були юними, а вже сьогодні голови посріблила сивина. Той день, коли вони зустрілись через 40 років, подарував їм чимало радості і душевного тепла. Десять випускників, які прибули на зустріч, знову відчули себе молодими. Прибули з різних міст України: Чернівці, Біла Церква, Київ і, звичайно, Ружин, тому що група №3 свого часу формувалась з учнів Ружинського району.
Гортаю пам’ять, згадую минуле…
Скільки приємних спогадів навіюють ці слова. По-різному склалося життя кожного із них, але з особливою приємністю всі вони згадують цікаві та неповторні роки навчання, які їх зблизили, об’єднали у дружній колектив.
Найбільше вони чекали зустрічі зі своїми рідними майстром в/н і класним керівником: Галонзою Анатолієм Олександровичем і Ружанцевою Галиною Степанівною. Пізнають чи не пізнають?
Але і ті ж хвилювались. Згадають чи не згадають?
І ось вони в своєму кабінеті історії. Всі посідали так, як колись сиділи під час навчання.
І пішли спогади. Спогади про веселе, безтурботне життя в училищі, цікаві історії, закінчення дитинства, яке саме в училищі поступово перейшло в юність.
А уроки… Це були не тільки уроки знань, а й уроки життя. Згадували викладачів і одногрупників, які відійшли у вічність, але не з їхньої пам’яті.
А потім зробили екскурсію в музей історії училища. Вони були вражені побаченим і залишили свої побажання та слова подяки педагогічному колективу за збережену пам’ять у книзі відгуків.
Розповідаючи про свої життєві шляхи, всі випускники відмітили, що вони вдячні долі за нагоду здобути свою першу професію в стінах Бердичівського вищого професійного училища, яке дало їм путівку в життя. Це був неповторний час та чудові роки… 40 років минулого, приємних спогадів і сподівань. Дуже трепетно на душі від зустрічі з однокурсниками, класним керівником і майстром/н.
Ця зустріч ввібрала в себе все найкраще і гідна пошанування. Було приємно чути , що ми – викладачі училища, зробили золотий засів у серцях своїх учнів: засів любові до праці, доброти, любові, тепла, терпіння, щоб вони могли мріяти та досягати мети. А що з цього вийшло?
А вийшла краса, що облагороджує цей світ, може в деякій мірі і звеличує його.
Випускники мають чудові родини, дітей, онуків. Престижну роботу, стали майстрами своєї справи.
Благополуччя їхнім родинам, здоров’я, щастя! Бажаємо нашим випускникам, щоб вічно їм сяяла зірка удачі, мрії здійснювалися, серце не зачерствіло, мирного неба. Дорогі ви наші, щоб ще довго вас не торкнулася оксамитова пора та сріблом не припорошила думки.
Шановні випускники! Зичимо вам успіхів, невичерпного життєвого оптимізму та здійснення всіх задумів. І пам’ятайте – ви завжди бажані гості у стінах рідного училища. До нових зустрічей!