Все про училище


с. Великі Низгірці, Бердичівського р-ну, вул. Ліцейна 1,тел. (04143) 2-10-64 Факс. (04143) 2-10-64Ел. пошта: 3KUTNIK@UKR.NET

ГІМН

навчального закладу

Слова М. Пасічника Музика О. Коляди

Завжди – від вересня до квітня
Життям вирує заклад цей. Він юний, хоч і півстолітній –
Сільськогосподарський ліцей!Приспів:Ліцей, ліцей наш молодий,Вродився він з роси й води,Із чорнозему, з колосків ряснихНадіїю сонця, мрії і весни!
Ліцей аграрників скликає,
Навчає, як у праці жить. Дзвінок щодня для них лунає
І неповторна кожна мить.Приспів:Дві смужки – золота й блакитна –Ведуть державу в майбуття,Він вічно буде нам світити –Трикутник долі і життя.

Училищу 60 років

Бердичівське вище професiйне училище є навчально-виховним державним закладом, який входить до системи освіти, забезпечує здобуття професійних знань і оволодіння робітничими професіями. Його головне завдання – підготовка кваліфікованих робітників і виховання соціально-активних членів суспільства, надання молодим громадянам можливості для завершення загальної середньої освіти, росту їх інтелектуального рівня і професійної майстерності. Навчальний заклад створено згідно з Постановою Ради Міністрів СРСР № 2954 від 16 грудня 1953 року і Постанови Житомирського облвиконкому №606 від 2 червня 1954 року за пропозицією місцевих органів державної та виконавчої влади. 5 липня 1954 року було видано наказ № 227 Начальника Житомирського обласного управління трудових резервів про заснування Бердичівського УМСГ № 11. Воно створювалось на базі колишньої лісозахисної станції, будинки і приміщення якої почали використовувати як навчальні, житлові і службові. Всі вони були побудовані в 1951 році, тобто майже нові. Перед ним було поставлено завдання: в найкоротший термін організувати матеріальну базу училища і вже на весну 1955 року підготувати і відправити на освоєння цілинних і перелогових земель необхідні кадри спеціалістів.
Першим директором училища було призначено Костенка Олександра Васильовича, переведеного з Володимир-Волинського УМСГ -18 як такого, що уже мав досвід роботи.
Під його керівництвом протягом трьох місяців було підготовлено учбові приміщення, завезено навчальну техніку, відкрито їдальню і 1 жовтня 1954 року училище відкрило свої двері для п’яти груп з подготовки механіків-комбайнерів. До 1 жовтня 1954 року було підготовлено всі приміщення, завезена техніка, інструмент, устаткування, які необхідні для роботи і навчання з підготовки механізаторів сільського господарства. Училищу було доведено план набору – 240 чоловік. За короткий термін було обладнано учбово-адміністративний корпус, окремо учбовий, в якому почали Функціонувати 5 навчальних кабінетів, слюсарний цех, тракторна лабораторія, їдальня.
Були труднощі, заняття проходили в дві зміни, учні проживали на квартирах в місті, до якого було 3 км. Дуже часто не було електроенергії, але сільську молодь, яка відкривала для себе світ техніки і бачила в цьому перспективу і зміну в своєму житті, це не лякало. Весною 1955 року училище здійснило перший випуск спеціалістів з професії «Механіки сільськогосподарської техніки і комбайнери» в кількості 330 чоловік. Всі випускники разом з майстрами виробничого навчання, серед яких і ветерани училища Розбіцький Т.Н.. Шелухін А.Г., Іваненко Б.А., були відправлені на цілину. Це стало щорічною традицією і, звичайно, виконанням державного замовлення. Багато випускників училища були нагороджені медалями, серед них Перегуда Е.П. з села Семенівка, який одержав медаль «За освоєння цілинних земель» в 1956 році.

На той час машинно-тракторний парк училища складав:

  • Тракторів – 18 одиниць (ДТ -54; ХТЗ – 7; «БЕЛАРУСЬ»; КДП – 35; КД – 35; С – 80)
  • Комбайнів – 9 одиниць ( С- 6; С- 4)
  • Сільськогосподарських машин і знаряддя – 46 одиниць.
18 жовтня 1955 року було відкрито ковальну лабораторію (кузню) площею 22.4 кв. метра, в якій була гостра необхідність. Техніка, що поступала в училище, не завжди була новою і потребувала капітального ремонту.
В 1962 році училище було перейменовано у УМСГ – 3. Кількість учнів тоді вже становила 420 чоловік. Готувалися спеціалісти з професій:
  • тракторист-машиніст (термін навчання 2 роки);
  • механізатори тваринницьких ферм (термін навчання 2 роки);
  • трактористи (термін навчання б місяців);
  • механіки – водії АТ-С (термін навчання б місяців).
Механіки – водії АТ-С готувалися за замовленням Міністерства оборони для проходження служби в армії. На цей час зміцніла і матеріально-технічна база, машинно-тракторний парк нараховував тракторів – 24 одиниці, автомобілів – 13 одиниць, с/г машин і знарядь – 92 одиниці, токарний станок, пневматичний молот. Училище було забезпечено двигунами ДТ – 54, ПД -10, розрізами двигунів, вузлами машин, моделями і макетами. Нараховувалось 8 кабінетів для теоретичного навчання, лабораторії з комбайнів і тракторів, з механізації важких процесів тваринництва, з АТС, було створено ремонтну майстерню. В училищі почали працювати бібліотека і медичний пункт, а в 1965 році зроблено прибудову до навчального корпусу під клуб. В 1974 році на базі навчального закладу проводився обласний конкурс на звання «Кращий за професією». На змаганнях переможцем вийшов учень нашого училища Чорнокнижний Василь під керівництвом майстра виробничого навчання Шкіля І.П. В 1970 році в училищі було збудовано п’ятиповерховий гуртожиток, в якому спочатку проживало 340 чоловік, а в 1972 році—420. В 1982 році другий поверх гуртожитку почали використовувати під навчальні кабінети.
В 1975 році училище було перейменовано на СПТУ – 3. Воно почало давати вихованцям крім спеціальності ще й середню освіту. Щорічно його закінчували 150-180 чоловік з професії тракторист-машиніст широкого профілю з кваліфікацією слюсаря і водія автомобіля (термін навчання 3 роки) і тракториста-машиніста (термін навчання 8 місяців) для тих, хто звільнився з лав Збройних Сил.
В 1974 році в училищі було прийнято в експлуатацію новий навчальний корпус, в якому розмістилися 12 класів, педкабінет, тренажерний клас. В 1980 році було побудовано культурно-побутовий корпус з їдальнею, актовим і спортивним залом.
В 1984 році, згідно рішення Державного комітету України з професійно-технічної освіти, училищу було присвоєно порядковий номер 33.
В 1986 році завдяки зусиллям директора Приходька В.В., Розбіцького Т.М. і особисто руками всіх майстрів виробничого навчання училище було газифіковано.
З ініціативи директора Приходька В.В. в училищі було створено матеріальну базу для підготовки спеціалістів з професії: кухар, плодоовочівник. Було створено лабораторію з кулінарії, кабінети кулінарії, обладнання, лабораторія плодоовочівництва (теплиця) та інше. Велику роль у їх створенні і удосконаленні відіграли майстри виробничого навчання: Чауш А.С., Побережець Н.В., Єнжиєвська А.О., , Кваша О.І., За період до 2000 року підготовленолено і випущено біля 500 випускників.
Бердичівське ПТУ-33 завжди було кузнею механізаторських кадрів для чотирьох районів нашої області. Його працівники працюють в селах Бердичівського, Чуднівського, Житомирського, Ружинського, Козятинського та інших районів. В кожному господарстві Бердичівського району серед кращих механізаторів є випускники ПТУ – 33. Вони також серед водіїв підприємств і організацій міста Бердичева, адже це друга спеціальність, яку здобувають тут юнаки.
Починаючи з другої половини 60-х років, щорічно, 2-3 випускники, з тих , що закінчили училище з відзнакою,продовжували навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах. І сьогодні, серед спеціалістів району і міста багато вихідців із стін ПТУ – 33, а такі випускники , як Регалов Й.Й., Галонза А.О., ., Сич С.Є.,Сироїд Р.В.. Галонза Л.А. продовжують традиції училища, працюючи майстрами виробничого навчання і викладачами.

ВИДАТНІ ПОСТАТІ УЧИЛИЩА

Джигерей Станіслав Антонович

В 1960 році закінчив Бердичівське ПТУ-33. 40 років працював механізатором, ветеран праці. Нагороджений значком «Знатний механізатор сільського господарства України» ІІІ ступеня –1969 р.; бронзовою медаллю ВДНГ СРСР 1976 р.; бронзовою медаллю ВДНГ СРСР в 1981 р; орденом «Знак Пошани» 1984 р. З 1999 р. працював в ліцеї, передаючи учням свої знання та досвід.

Дігтяр Іван Дмитрович

Перший випуск – квітень 1955 року. Був направлений за комсомольською путівкою на цілину в Казахстан комбайнером. Після армії закінчив Московський інститут стандартизації. До 2004 року очолював Бердичівський відділ Житомирського центру стандартизації і метрології. Нагороджений орденом «Знак Пошани» ІІ ступеню.

Приходько Віктор Васильович

prihodko

Директор Бердичівського професійно-технічного училища №33(1984-1988рр.).
Став ініціатором великих змін в училищі: відбулась газифікація навчального закладу і житлових будинків, відкрито ліцензію на підготовку спеціалістів з професій: кухар, плодоовочівник, зміцненно матеріальну базу, відкрито музей історії ліцею.

Харитончик Василь Євтихійович

kharitonchik
Працював в Бердичівському професійному аграрному ліцеї з 1959 по 2011 рік – 52 роки, після закінчення Житомирського технікуму сільського господарства. Розпочав діяльність майстром виробничого навчання, а в 1984 році, після закінчення Житомирського сільськогосподарського інституту  став викладачем предмета «Сільськогосподарські машини».
За багаторічну трудову діяльність, за успіхи в навчально-виховній роботі та ефективне освоєння передових педагогічних технологій в 1990 році йому було присвоєно почесне звання «Відмінник народної освіти України».

Гунько Микола Степанович

gunko
Викладач предмета «Трактори і автомобілі», стаж роботи в ліцеї на посаді викладача – 34 роки. Як педагог-новатор був удостоєний нагороди «Відмінник народної освіти України».

Титаренко Валентина Андріївна

titarenko
Працювала в Бердичівському професійному аграрному ліцеї з 1980 по 2008 рік. Зарекомендувала себе як талановитий викладач математики, а пізніше почала виконувати обов’язки методиста.В 1988 році одержала звання «Відмінник народної освіти України».

Малацай Григорій Павлович

1

           Військовий керівник ( 1972-1992 рр.), ветеран училища, ветеран Великої Вітчизняної війни. Зробив значний внесок у створення музею історії училища. За його активного сприяння на території училища було відкрито пам’ятник на братській могилі воїнів, полеглих в роки війни. Активний учасник виховних заходів воєнно-патріотичного спрямування. В музеї училища відкрито експозицію, яка присвячена військовій і трудовій біографії Григорія Павловича.

Танадайчук Сергій Васильович

2
Випускник училища 1983 року, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України,  художник витинанкового мистецтва. Організатор та голова міського клубу народної творчості “Сонце” в Бердичеві. У 19 років Сергій Васильович їде у знамениту Петриківку, відому своїм народним мистецтвом – петриківським живописом. Тут він пристрастився до народної творчості. Зрозумів: народне – це його. Почав багато читати, вивчати глибокі витоки. Згодом закохався в трипільську культуру – виготовляв витинанки, складав віршовані рядки до картин. Його малюнки возили у Францію, ними зацікавився американський посол. У середині 1995 року в міськрайонній газеті “Земля Бердичівська” розпочинається публікація серії малюнків майстра, яка знайомить широке коло читачів газети з його творчістю. Раптово помер на 40-му році життя. Він зміг стати самобутнім народним митцем і в малярстві, писанкарстві, декоративному розписі, пластиці. Роботами Сергія Танадайчука ілюстрована книга Сергія Плачинди “Міфи та легенди давньої України”.

Запальський Валерій Іванович

Запальський Валерій Іванович
Випускник 1982 року. На даний момент є головою Зразкового селянсько фермерського господарства «Білки» Попільнянського району. Підтримує тісний зв’язок з Бердичівським професійним аграрним ліцеєм. До 50-річчя навчального закладу вручив подарунок – комп’ютер, допомагає в розширені матеріально-технічної бази.

Шкіль Іван Петрович

skill
Заслужений майстер профтехосвіти України, Відмінник народної освіти. Працював в ліцеї 40 років від дня його заснування до виходу на заслужений відпочинок. Ветеран Великої Вітчизняної війни. Весь час вів активну патріотичну роботу серед учнів ліцею, був частим гостем в навчальному закладі.
В 2003 році Бердичівське ПТУ-33 було перейменовано в Бердичівський професійний аграрний ліцей. Сьогодні тут здійснюється підготовка кваліфікованих робітників на базі базової загальної середньої освіти з професій:тракторист-машиніст с/г виробництва; слюсар з ремонту с/г машин та устаткування; водій автотранспортних засобів категорії «с»; кухар – рівень кваліфікації ІІІ – ІV розряд; плодоовочівник; продавець продовольчих товарів. конторський службовець (бухгалтерія); оператор комп’ютерного набору. Термін навчання 3 роки. Всього в ліцеї навчається 345 учнів. Бердичівський професійний аграрний ліцей може гордитися своїми викладачами і майстрами виробничого навчання. Значком «Відмінник освіти України» нагороджено викладача спецдисциплін Харитончика В.Є. та викладача математики Титаренко В.А., Сарнавську В.О. – орденом «Трудової Слави» ІІІ ступеня. Вищу категорію та педагогічне звання Вчитель-методист мають викладач хімії та біології Вікулова І.Г., Семенець В.П. – викладач фізики та Ружанцева Г.С. – викладач історії. Вісім викладачів загальноосвітніх предметів мають вищу категорію. Серед майстрів виробничого навчання І категорію присвоєно Побережець Н.В., Босюк А.Д., Черепану А.М. В ліцеї функціонує 18 предметних кабінетів, машинно-тракторний парк, 6 лабораторій та 2 майстерні, 2 комп’ютерних класи. Завжди на належному рівні в училищі була виховна патріотична робота. В 1986 році на території училища було здійснено перезахоронення останків воїнів, які полягли в роки війни, визволяючи м. Бердичів. Їх могили знаходились в лісі , що прилягав до території училища. Заручившись дозволом і при підтримці Обласної Організації охорони пам’ятників історії і культури, останки воїнів були захоронені в братській могилі. В 1987 році на кошти, зароблені учнями училища на сільськогосподарських роботах, було виготовлено і встановлено пам’ятник. На його урочисте відкриття було запрошено багато шанованих людей , делегацій від шкіл і організацій міста і району. Члени клубу «Пошук» на чолі з Синельниковим Віталієм, вихованцем училища, розшукали і запросили на свято 4-х ветеранів 389 стрілкової дивізії, побратими яких були захороненні в цій могилі.
В 1991 році був відкритий музей училища, в якому виставлено експонати і фотодокументи, зібрані викладачем історії Ружанцевою Г.С. разом з ії вихованцями. Всі виставки і експозиції відображають життя училища за роки його існування. Тут є і історія 389 Бердичівської стрілковоі дивізії, воїни якої вели наступальні бої в січні 1944 року на північно-західній частині м. Бердичева. Силами учнів в музеї оформлена і фольклорна виставка.
Страшне лихо в Афганістані не обійшло нас стороною. 37 випускників ПТУ – 33 воювали па чужій території і мають заслужені нагороди. Двоє з них, прапорщик Лещенко Олександр і рядовий Козачук Юрій загинули в боях. В музеї училища їх пам’ять вшановується фотовиставкою і експозицією особистих речей. Віддається належна увага і ветеранам Великої Вітчизняної війни. Їх фотографії особисті речі, письмові спогади виставлені в експозиції музею. Кожне підприємство і організація завжди пишається своїми ветеранами, а навчальні заклади – міцністю і сталістю свого педагогічного-колективу. В Бердичівському професійному аграрному ліцеї завжди працювали люди, які любили учнів і училище, навчали їх і училися самі, створювали матеріальну базу і постійно ії вдосконалювали, виховували дітей. започатковували традиції училища і продовжували їх.
Значний вклад в створення матеріально-технічної бази училища і її розширення внесли директори училища: Харченко А.С., Горбань М.Е., Московкин В.Г., Приходько В.В.. Бердичівський професійний аграрний ліцей може пишатися своїми викладачами і майстрами виробничого навчання. Шкіль І.П. – заслужений майстер профтехосвіти України, Відмінник народної освіти, працював в училищі 40 років. Шелухін А.Г. – майстер виробничого навчання, стаж роботи в училищі 36 років з моменту його заснування; Виговський О.А.- працював 37 років, пройшов шлях від викладача до заступника директора, – Розбіцький Т.М. – майстер виробничого навчання, завідував слюсарною майстернею 35 років, Сугейко В.П. – викладач спецдисциплін, стаж роботи 33 роки, завідував педкабінетом училища, брав активну участь в створенні і реалізації перспективно-тематичного планування в училищах області, Харитончик В.Є. викладач спецдисциплін, відмінник народної освіти, пенсіонер, продовжує працювати в училищі; Савчук Г.Ф. – старший майстер училища з 1970 року, стаж роботи 34 роки. Викладач з предмета «Трактори і автомобілі» Сарнавська В.О. нагороджена Орденом Трудової слави (стаж роботи ЗО років), Гунько М.С. – Відмінник народної освіти ( 31 рік працює в училищі); Шедловська З.А. – викладач вищої категорії, вчитель зарубіжної літератури, випускниця училища, методист; Титаренко В.А. (стаж роботи 20 років) – Відмінник народної освіти викладач вищої категорії; Галич В.Я. – майстер в/н (стаж роботи 36 років). Більше 20 років працював в училищі заступник директора Кицак В.Г. який розпочинав трудову діяльність в училищі майстром в/н. 30 років бібліотечну роботу в училищі веде Савчук В.М.

Один з перших випускників училища Джигирей Е.А. – заслужений механізатор України, двічі нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ, Орденом «Знак Пошани», після сорокарічної трудової діяльності прийшов працювати в професійний аграрний ліцей . В 1999 році відкрили навчання з нової професії – плодоовочівник, продавець продовольчих товарів. Для цього, під керівництвом викладача Кваші О.І. було створено відповідну матеріальну базу, кабінети, лабораторію закритого ґрунту площею 90 кв. метрів, заклали сад в 2 га.

В 2004 році ліцей відмітив своє 50-річчя. Його вклад в справу підготовки спеціалістів для сільського господарства і промисловості було відмічено в привітаннях і нагородах Бердичівської районної держадміністрації і обласного управління освіти і науки Житомирської облдержадміністрації. За весь період своєї діяльності ліцей підготував більше 25 тисяч кваліфікованих спеціалістів (враховуючи і короткотермінові курси від 3-х до 6 місяців).
27 серпня 2013 року згідно наказу № 1235  відбулась зміна типу Бердичівського професійного аграрного ліцею на Державний навчальний заклад “Бердичівське вище професійне училище”.
Бердичівське вище професійне училище було і залишається стартовим майданчиком в життя для своїх випускників, де вони здобувають практичні навички, одержують міцну теоретичну підготовку, формуються, як свідомі громадяни незалежної України.

1

2