На першому занятті у “Бердичівському вищому професійному училищі” хвилююча мить: навчальному закладу передали прапор з підписами бійців військової частини, в якій служив загиблий у зоні АТО випускник училища Сергій Ковтун. Командир взводу капітан Микола Магденко передав із прапором і звернення “Від мертвих і живих”.
305 учнів аграрного училища вже знають: цьогоріч навчатимуться не самі, а зі своїми викладачами. У навчальному закладі впроваджують ініціативу самонавчання педагогів. Своєрідний експеримент полягає у тому, щоб розвинути організаційну культуру педколективу. Адже, вважають тут, зазвичай викладачі переймаються методиками для учнів. А увагу на тих, хто має вносити новації у навчальний процес, майже не звертають.
“Тому була задумана така наукова робота, щоб розвивати саме викладача. Бо розвиток інформаційний у педагогіці і психології дуже стрімкий і тих знань, які мають педагоги, з часом стає замало. Тому треба підвищувати кваліфікацію викладачів. Коли нормальний психологічний клімат у колективі і розвинута організаційна культура, тоді і викладач творчо ставиться до своєї роботи. А якщо це так, то учні починають краще навчатися і досягати кращих результатів”, – говорить Валентина Свистун, провідний науковий співробітник, доктор педагогічних наук, професор.
Делегація із Національної академії педагогічних наук України підтримує аграрне училище у впровадженні навчання для викладачів. Кажуть, аби випускати гарних спеціалістів у тій чи іншій сфері, треба не відставати від вимог часу. Метою візиту на Бердичівщину науковці називають звичайне привітання педагогічного колективу, який протягом от уже 10-ти років робить усе, щоб зберегти навчальний заклад із 60-річною історією.
“Енергія змін заходить в освіту, науку, виробництво, суспільне життя. Ми маємо бути готові до них, до викликів цивілізаційних і суспільних, бо вам потрібно іти в життя, особливо професійне життя. Адже роботодавці чекають на тих, хто компетентний, вміє працювати в команді”, – зазначила директор інституту професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України Валентина Радкевич.
Науковці говорять: хотіли б бачити реальну політику щодо підготовки сучасного виробничого персоналу в Україні. На прикладі вищого училища зазначають: тут можна готувати нове покоління дітей, яке було б готове до праці в умовах інформаційно-технологічного суспільства. І це не зважаючи на мінімальне фінансування та невелику заробітну плату педагогів.
“Роль, яку має відіграти училище аграрного профілю в державі, є високою, потрібною. Ми гарні пишемо в державі закони, постанови, програми і розпорядження. Але є велике зло, багато з цього не виконується і ніхто за це не відповідає Такого бути ж не може. Адже у світі підготовка робітника є пріоритетною”, – вважає академік-секретар Національної академії педагогічних наук України Неля Ничкало.
Яке майбутнє пророчать видатні науковці профтехосвіті на Житомирщині і Україні загалом? Не стримуючи емоцій кажуть: якщо такі «зміни» будуть і надалі, то доведеться, напевно масово будувати тюрми.
«Ті статті щодо профосвіти і закон, який було прийнято у кінці минулого року, то є велика українська глупота. Цього не можна допускати, щоб фінансування профтехосвіти було з місцевих бюджеті. Зроблена велика помилка, яку на загальнодержавному рівні треба виправляти», – каже Нелля Ничкало.